Спілка українських співвітчизників

ДОРОГІ ДРУЗІ!

В жовтні 2005 була сформована

Спілка українських співвітчизників "ЄДНІСТЬ"!!!

На цій сторінці розташована інформація про плани Спілки на майбутнє, перелік заходів, що відбулися.
* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ

Відвертість, дбайливе ставлення до природи, культури, спілкування всіх рівнях з позитивним сприянням світу, збереження ідентітети і розвиток толерантності, повага до професіоналізму і коректність, пошуки спільних інтересів – все те може стати базою нашого осередка. Кожний із нас є особливий і неповторний і всі ми разом є обличчям нашої держави і людства в цілому…

Запрошуємо завітати до Спілки співвітчизників ЄДНІСТЬ, де ми зможемо поспілкуватися на різноманітні теми, пов’язані з Україною, нашім життям в Словенії та інше.

З повагою до бажаючих спілкуватися і розвиватися,

Керівник спілки ЄДНІСТЬ
Тетяна СМИРНОВСЬКА 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *
»Читать дальше

Спілка українських співвітчизників

Леля

Второй год смотрю на Ваши объявления, Татьяна, по поводу голодомора в Украине. Вы меня извините, но кажется я в этой жизни уже ничего не понимаю. Неужели за 5 лет правления ющенко на Украине, мой родной народ так отупел? Я родилась на Украине (Звенигородка), моя прабабушка 1892 года рождения умерла в 1991 году, практически не дожив года до своего столетия, бабушка умерла в прошлом году на 93 году жизни. Я прекрасно помню их расказы об этом голоде, у нас в семье умерла младшая сестра бабушки в этот год. Но я четко помню о том, что в этом голоде в нашем районе и в частности в селе винили не Сталина, а местного главу сельсовета, который был рьяным коммунистом по пословице "Заставь дурака богу молиться он и лоб расшибет". Прабабушка говорила, что это он вел людей и показывал где у кого что может быть спрятано и закопано. Так что в первую очередь надо винить своих местных уродцев, а потом всех остальных. В России и в других республиках умерло народа больше, и подтасовывать факты недостойно Великого народа, а людям, которые все это повторяют, вдвойне недостойно.
 

Mалюємо писанки разом !

Дорогі друзі!

 

Напередодні Великодня Посольство України в республіці Словенія та спілка українських співвітчизників „Єдність” запрошують всіх бажаючих разом малювати писанки.

 

Зустрічаємося 16 квітня, о 12 годині, біля Посольства України (Teslova 23, Ljubljana).

 

Все засоби та знаряддя праці просимо принести з собою.

 

До зустрічі!

Спілка українських співвітчизників


Напередодні Великодня, Посольство України в Республіці Словенія та Спілка українських співвітчизників „Єдність” провели акцію „Розмалюй писанку”. В приміщенні Посольства зібралися представники української громади Словенії, які продемонстрували свої уміння оздоблення традиційної української пасхальної прикраси.

Спілка українських співвітчизників

Дорогі друзі !

5 жовтня цього року відбулось засідання активу української спілки Єдність, на якому розглядалися плани найближчих та віддалених заходів спілки.

Час тече швидко - тому вже нині ми починаємо міркувати над заходами до святкування в 2011 році двадцятої річниці незалежності України.

Запрошуємо всіх небайдужих, українців та друзів України, надсилати свої пропозиції.

Контакти:

tetjana.sm@gmail.com

evgeny.goreshnik@gmail.com

Спілка українських співвітчизників

Пропонуємо до вашої уваги статтю директора  Інституту досліджень диаспори Ігоря Вінниченка,

в домовленності з яким розміщуємо її на цьому сайті:

 

 

«Час для України
жить…»

Автори: Ігор
ВИННИЧЕНКО, Юрій ЮРЧЕНКО

 

Non progredi est
regredi*

 

Лише те суспільство
може сподіватися на визнання, повагу та «нетуманне» майбутнє, яке з повагою ставиться
до своєї історії та спадщини, належно виховує молодь і будує майбутнє, спираючись
на новітні досягнення людського розуму. Україна ж — держава, котра «святкує поразки,
ставить пам’ятники поневолювачам і зберігає монументи диктаторам» («ДТ» від 22 серпня
ц.р.), на могилах зводить культові споруди (!) і танцмайданчики, патріотизмом замінює
науку (у т.ч. історичну), вже який рік поспіль не поступається першими — в Європі
(офіційна статистика) — тютюнопалільно-алкогольновживально-ВІЛпрогресуючими місцями,
а ненав’язливо-всеохопним вихованням її населення переймаються «щасливі разом» Букіни,
няня Віка зі своїм колоритним оточенням, татусеві доньки вкупі з кадетами etc. Про
корупцію не згадуємо, бо вона не від сьогодні стала «рідною», а її розмах (що світ
жахає) не лякає — звикли. Щодо такого ганебного явища, як у чужих краях
заробітчанство, то нині кожен десятий трудовий мігрант світу — з України,
частка ж українських заробітчан у загальному вітчизняному соціумі — найвища у
світі

Те, як ми
ставимося до своєї багатющої і розмаїтої спадщини, не одного іноземця
примушувало замислюватися: і чого це вони (себто ми) в Європу так наполегливо
просяться. Особливо той, що регулярно згадує про «маленьких українців». Хоча
йому не відмовиш у зацікавленні нашою минувшиною. Як і в хаотичних рухах щодо
приведення в більш-менш належний вигляд тієї чи іншої історичної пам’ятки. От
тільки подальша їхня доля його, здається, не обходить. Узяти бодай
відреставрований палац у Батурині. До пуття його довели, а от як утримувати,
щоб він завтра знову не почав руйнуватися, — питаннячко. У США вже не перший
рік готують менеджерів музейної справи (в Європі це почалося віднедавна),
оскільки ця галузь свідомо позбавлена бюджетного фінансування: маєте на чому
заробляти — робіть це. Так, зокрема, формується клас тих, що «роблять себе
самі»

Про більшість
інших учасників президентських перегонів не згадуємо. Однак і вини їхньої (як і
їхніх іміджмейкерів, спічрайтерів та ін.) в історичній забудькуватості не
вбачаємо: усі вони — «продукти» епохи «розвинутого» соціалізму. Університетів
закордонних не закінчували, самоосвітою (філософія, логіка, риторика etc.) не
переймалися, а «навчалися» — і продовжують це робити — лише того, як державу та
її громадян дурити

Охоронні ж дошки
на пам’ятках архітектури, культури та історії у того ж таки іноземця (нам бо ж
— не звикати) викликають запитання стосовно країни, в якій він перебуває. А
зовнішній вигляд некрополів (включно з Байковим кладовищем), на яких упокоїлись
і відомі, і пересічні особистості

Давно не
відкриття, що в зародженні, формуванні та розвої українських науки, культури,
освіти, військової справи, підприємництва та інших складових соціального,
економічного, політичного та міжнародного життя видатним є внесок великої
кількості представників не українського етносу. Проте й до сьогодні немає
праць, в яких усебічно висвітлюються життя та діяльність цих непересічних осіб
(не згадуємо виданих у підрадянській Україні та не виданих в Україні незалежній
енциклопедій). У назвах вулиць і площ українських міст і містечок годі шукати
(за мізерним винятком) імена тих, кому ці населені пункти завдячують
архітектурною вишуканістю, хто сприяв розвитку в них культури, мистецтва,
освіти, науки, підприємництва…

От, для прикладу,
німці, для багатьох з яких Україна стала другою батьківщиною. Так, значною
мірою завдяки попечителю Київської учбової округи Ґ. фон Брадке 1834 р.
відбулося відкриття другого на підросійській Україні університету — нині
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Його ректорами
були М.Х.Бунґе (тричі),

Й.Г.Нейкірх (сім
разів), М.К.Ренненкампф, Р.-Е.Траутфеттер, Ф.Ф.Ергардт; проректорами —
О.М.Павльсон та Й.Г.Нейкірх

Ректором та
засновником бібліотеки Харківського університету був Й.-Х.Кронеберґ,
ініціатором створення універcитетської обсерваторії — Й.С.Ґ.Гут, першим головою
заснованого ним же 1879 р. Харківського математичного товариства — заслужений
професор університету Є.Беєр

Генерал артилерії
Фрідріх фон Кеніґсек допомагав гетьману І.Мазепі в удосконаленні гарматної
справи на Гетьманщині, був одним із керівників оборони Батурина в жовтні 1708
р. Помер «від ран у дорозі до Глухова, куди росіяни везли його на страту». Чільні
посади в Українській галицькій армії та в армії УНР посідали А.Бізанц, А.Ерле,
Г.Кох, А.Кравс, Г.Куніш, А.Ляєр, Ф.Льонер, Ф.Тінкель, А.Шаманек,

А.Вольф,
В.Льобковіц. Уродженець Старобільська Г.Лангемак — начальник артилерії
Чорноморського флоту, один із конструкторів реактивних снарядів для «катюш

Ілля Шраг
очолював Українську парламентську громаду, яка в І Державній Думі домагалася
національної автономії України; був одним з авторів проекту засад автономії.
Д.Дорошенко від імені гетьмана П.Скоропадського звернувся до нього з
пропозицією очолити уряд, але рідні Іллі Людвіговича наполягли на його відмові
через поганий стан здоров’я. Його син Микола Ілліч був одним із провідних
діячів української громади в Москві. У квітні 1917 р. він — серед ініціаторів
створення Української партії соціалістів-революціонерів. Підпис М.Шрага стоїть
під багатьма законами УЦР, зокрема про випуск державних кредитних білетів УНР,
про порядок видання законів, утворення Генерального суду та ін. Як заступник
голови УЦР, М.Шраг, за відсутності М.Грушевського, головував на загальних
зборах Центральної і Малої Рад

Професор
Київського політехнічного інституту Юлій Ваґнер 1918 р. обіймав посаду міністра
праці в гетьманському уряді, а Сергій Гербель — міністра харчових справ; після
проголошення Федерації — прем’єр-міністр та міністр земельних справ.
Генеральним секретарем торгу і промисловості в уряді Д.Дорошенка, 1918 р. (за
Гетьманату) послом Української держави в Німеччині був Теодор фон Штейнгель,
який, до слова, 1896 р. заснував перший на Волині музей із цінними
археологічними, історичними та етнографічними збірками

Гідним подиву й
пошанування є внесок у різні царини вітчизняного громадського та державного
життя десятків і сотень поляків, євреїв, французів, англійців, італійців,
представників інших народів, для багатьох з яких Україна стала другою
батьківщиною

А скількох
прихильників мала Україна за кордоном! Взяти, до прикладу, шведа Альфреда
Єнсена, ювілей якого відзначатиметься цього року. Що про нього відомо
пересічному українцеві

Давно вже пекуча
тема — вшанування померлих. Зайве нагадувати: як театр починається з гардероба,
так і про суспільство будь-хто з заїжджих судить з того, в якому стані
перебувають некрополі. Відвідайте «німецьку» чи «польську» (старі) частини
Байкового кладовища, аби переконатись у «вдячності» нащадків

Окрема «тема» —
поховання військовиків. На території України знайшли останній спочинок — за
наявною інформацією — вояки Австрії, Бельгії, Болгарії, Греції, Данії, Іспанії,
Естонії, Італії, Китаю, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Норвегії,
Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини, США, Туреччини, Угорщини, Фінляндії,
Хорватії, Чехії, Швейцарії, Японії. З усіх «пощастило» лише німцям та
австрійцям, якими опікуються, відповідно, німецька Народна спілка догляду за
військовими похованнями (Volksbund) та австрійський «Чорний хрест». Нещодавно —
як могли (точніше, скільки коштів на це виділили) — відзначили річницю
Конотопської битви 1659 року. А поле як було полем, так ним і залишилося. Хоча
поруч з українцями билися — і поклали свої голови — кримські татари, поляки,
німці, серби, волохи. Хіба не заслуговують полеглі за Україну вояки на бодай
пам’ятний знак, на якому й ЇХНІМИ (виділено нами. — Авт.) мовами було б
зазначено, що тут упокоїлися не лише українці? Дивись, завтра на це місце
туристи з тих країн завітають, ніколи не зайвих гривень-доларів для місцевого
бюджету підвезуть. Та й дітлахам з навколишніх сіл, коли історію Вітчизни
вивчають, екскурсії в такі місцини — в радість. Зовсім як за Сухомлинським. Бо
ж як інакше патріота виховаєш, якщо він своєї малої батьківщини не знає

Угорці (й не лише
вони) ревно шанують історію свого народу і національних героїв. Тож не дивно,
що в Бережанах, в яких 1703 р. князь Ференц ІІ Ракоці видав маніфест-заклик до
угорського народу повстати проти австрійського панування, й відповідна пам’ятна
дошка на мурах тамтешнього замку є. Українською та УГОРСЬКОЮ (виділено нами. —
Авт.) мовами. Англійці, перебуваючи в Криму, не оминають поховання своїх вояків
на полі Альминської битви поблизу с. Віліно Бахчисарайського району. А що ж ми?

Операція
«Френтік» відома лише фахівцям та поодиноким дослідникам воєнної історії.
Інформацію про величезний внесок американців та англійців (передовсім зброєю,
амуніцією, харчами etc.) у Перемогу чиновний люд і до сьогодні подає широкому
загалові дозовано. Пригадайте «квоту КПУ» — голову Держкомархіву товаришку
Гінзбург, якій «не цікава» історія про Голодомор та ОУН-УПА. Тож і молоді,
вважає вона, ні до чого цим перейматися. Певне, для того, щоб «незручні»
питання не ставила

Лише тоді ми
матимемо майбутнє, коли дбатимемо про померлих (загиблих), шануватимемо не
руйнівників, а будівничих, не тих, що спалювали (або ж віддавали Росії) твори
мистецтва, а боронили їх, не розбещували попсою, а навертали до високого
мистецтва

Хто
розбудовуватиме Українську державу завтра? Запитання не риторичне. Адже нинішні
18—20-річні не бачать себе активними учасниками цього процесу. Кілька років
тому наш співвітчизник зі США професор Осип Мороз, запитуючи студентів ІІ—ІV
курсів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка про три найпекучіші — на їхнє переконання — проблеми для України,
почув у відповідь: «Ми не потрібні цій державі»

…Місце
статистики, як відомо, за брехнею та великою брехнею. Так от ця — офіційна —
статистика свідчить, що нині у вітчизняних центрах зайнятості 60% тих, що
стоять в них на обліку, — це молодь віком до 26 років. Як гриби після дощу
виниклі на початку української незалежності ВНЗ наплодили економістів та
правників, котрі нині займаються будь-чим, тільки не працюють за фахом. Погоджуючись
із братами Капрановими («ДТ» від 12 вересня ц.р.) щодо проблем у вищій освіті,
які безпосередньо впливають на майбутнє території під назвою Україна, додамо,
що сьогодні чимало ВНЗ, зважаючи на апокаліптичні конкурси (які на популярні
«міжнародні» спеціальності сягають 20—40 осіб на місце), плодять спеціальності,
потреби в яких держава поки що не має. Чому — тема окремої розмови. Назвемо
лише, для прикладу, таку, як «міжнародне екологічне співробітництво». Що
говорять керівники ВНЗ тим, хто опановує цю спеціальність, про їхні майбутні
робочі місця? А ви щось чули про це? Ми також ні. Чи, може, ви чули, що перша
особа держави, неодноразово «підкорюючи» Говерлу разом з тисячами (sic!)
«поневолених» державними посадами, прислухалася до екологів або бодай зазирнула
у відповідні довідники, в яких ідеться про унормоване «екологічне
навантаження»? Тож чи варто вимагати від місцевого чиновництва дотримання бодай
чинного законодавства в цій (і не лише) царині

Україна в руїні.
Це не патетика, а доконаний факт. Запитайте будь-кого з пересічних діаспорників
(залишаємо за бортом іноземців) про їхні враження щодо сьогодення материзни, й
почуєте ще жорсткіші слова. Закордонні дослідники лаконічніші: Україна —
тіньова корумпована держава. Попри те, що при владі не Данилич. Відбулася
банальна зміна облич, але не правил. Чи варто дивуватися? Від КОГО хочемо
НОВОГО? Від тих, хто в період «первинного накопичення» набув звіриних ознак?
Отож бо. Чиновник править бал. Бо все навколо — колгоспне, даруйте, «своє».
Свій — передовсім бюджет. А де багато зобов’язань (функцій влади), там і
зловживань буйним цвітом

Пригадайте (якщо
ж там не були, то Інтернет чи телебачення вам у цьому допоможуть), як у Європі
дають собі раду населені пункти, сумірні з вітчизняними містами, містечками та
селищами міського типу. Усього керівництва (яке отримує зарплатню з місцевого
бюджету) — кілька осіб. А от добровільних помічників — які не вимагають ніякої
платні, проте яким не байдуже сьогодення та майбутнє їхніх осель — десятки. І
вся діяльність місцевої влади та громади — прозора. Громадяни ж, як платники
податків, мають право знати, на що і як ефективно витрачаються їхні гроші

Чимало наших
співвітчизників, які віддавна є громадянами країн Старого та Нового світів, від
початку української незалежності щиро пропонували свої послуги (є ж бо знаними
фахівцями) в різних царинах державного життя. Можемо навести чимало прикладів
того, як до їхніх думок-рекомендацій на Печерських пагорбах (у регіонах також)
із щирим інтересом прислухалися, проте цим усе й закінчувалося

Нещодавно дружина
посла однієї з провідних країн світу дивувалася, чому наші можновладці активно
й повсюдно декларують наш шлях до Європи, проте робити щось для цього не
поспішають. І почула у відповідь: «Діти їхні там навчаються, відпочивають вони
також там. У тамтешніх банках і їхні гроші. А тут вони лише їх заробляють»

Для того щоб
уберегти пам’ять від мулу бездуховності та байдужості, дати молоді надію на
гідну її професійну та особистісну перспективу, а старшому поколінню — на заможніше
прийдешнє, допомогти державі увійти до числа шанованого світовим
співтовариством кола, і створюються в Україні громадські організації. Одна з
них — міжнародний благодійний фонд «Спадщина і майбутнє», який має
представників більш ніж у 20 країнах близького і далекого зарубіжжя. У його
«портфелі» вже на сьогодні — близько 120 проектів. І чимало з них мають на меті
увічнити саме тих, хто не переймався отриманням нагород, а тихо й непомітно
творив ДОБРО

Як не влада, то
громада. Саме громадяни, яким не байдуже майбуття їхніх країн, беруть активну
участь в їхній розбудові. Що з того виходить — не нам приклади наводити. Хто
був за кордоном — переконався, а не був, то тут йому телепрограми у виконані
послідовників Юрія Сенкевича у пригоді стануть. Дивімось, думаймо, діймо. «Щоб
мені було соромно», — давали клятву давньоруські вояки. Додамо: «За те, що
нічого не зробив для рідної землі». Ви розумієте, в якому контексті.

* Не йти вперед —
означає йти назад

 

Спілка українських співвітчизників

Леля

Уважаемый администратор! Вопрос к Вам, Вы читали то что размещено на этой странице? Мало того, что это сайт русских соотечественников, Вы позволили открыть страничку украинских соотечественников на русском сайте, а здесь размещаются откровенно антирусские тексты и оскорбления в адрес России. Ответьте честно, Вы украинский язык знаете? Если нет, то лучше пускай украинские соотечественники открывают свою страницу отдельно, а то поступают как "Мазепа" с Петром 1.

А вам, уважаемые украинские соотечественники советую побольше нашей общей русской истории читать, и не забывать о том, колыбель наших народов одна - ДРЕВНЯЯ РУСЬ со столицей в Киеве. Если поднимите историю , не современную, а 18 века, то поймете, что татаров ваши гетьманы до воссоединения с Россией  призывали крымских татар для уничтожения собственного народа. Действительно беда, что мой народ отупел, что не хочет знать своей истории, что голосует за президента, у которого жена дочь предателя и црушница, за премьер-министра у которой мать еврейка отец армянин. Какое же будущее у такого народа, который не читатет, да нет его этого будущего. С авторами этой статьи я могу в этом согласиться. А как это называется, когда кусают руку кормящую?

 

Изображение пользователя Administrator.

Спілка українських співвітчизників

Уважаемая "Леля",

Вы, видимо, не внимательно читали главную страничку нашего сайта. Цитирую: "Исходя из Устава общества, соотечественники – те граждане бывшего Советского Союза, которые волею судеб проживают в Словении, граждане бывших союзных республик – теперь уже независимых государств – продолжающие приезжать на жительство в Словению, граждане этих стран, приезжающие в Словению на время – на учебу или по работе." 

Таким образом, и в обществе РУСЛО и на этом сайте есть возможность вести работу и высказываться ВСЕМ соотечественникам.

Можно и поспорить, и не согласиться с мнением, озвученным кем-то..

Главное - своё общение на сайте (и, желательно, в жизни) построить корректно.

Спілка українських співвітчизників

Леля

Согласна, что нужно корректно строить свои мысли и общение, ну а тем, кто размещает такие статьи не нужно быть корректными, я так понимаю ВАС? Им можно перевирать историю, не сегодня выдуманную, а рассказанную в 19 и 18 столетии тем же Иваном Франко, Лесей Украинкой, Николаем Гоголем, Тарасом Шевченко, Нечуй-Левицким. Им можно поклоняться иностранцам, которые пришли на Украину с разрешения России во благо Украины, при этом унижать Россию, которая защитила этот народ от крымских татар, не говоря о поляках, которые украинский народ, кроме как за быдло (холопы) и не держали, а просто вместе с татарами их вырезали? А сейчас прекрасно зная, что читают сайт не только украинцы, но и русские, размещают статьи откровенно антирусские. У Вас не было мысли провести вечер истории Украины и России по литературе наших писателей как украинских, так и русских.  Почитать, что пишут вышеперечисленные авторы по этому вопросу. У меня складывается впечатление, что эти люди даже украинских писателей не знают, и не читали, может быть мозги просветлеют.  Интересно, Татьяна, а вы знаете кто  Тараса Шевченко из крепостных выкупил? ответьте уважаемая!  А в жизни с такого рода людьми я просто не общаюсь, потому что люди знающие историю своего народа, люди умные и мыслящие, уважающие себя и тех с кем общаются  никогда не разместили бы на этом сайте такую статью.  Поверьте, я сама родилась на Украине и есть украинка по национальности, но ведь до революции не было такой национальности были росы, белоросы и малоросы. Малоросы не потому что они малы, а от понятия Большая Родина (к примеру СССР) и малая Родина (Украина или город в котором родился), колыбель, где родилась Великая Русь. Это все проделки Сталина("великого грузина") украинизация, и поляков, которые потеряли бесплатную рабочую силу из-за России, но ведь люди читающие все это понимают.

Извините за бурное выражение моих мыслей, но все-таки не понимаю как можно кусать руку кормящую.

 

Спілка українських співвітчизників

Уважаемая "Леля", Ваши глубочайшие познания в истории поразили меня! Читайте историю!!!!! Прошу Вас! Напишу несколько цитат с указанием на авторов специально для Вас Уважаемая "Леля". 

А Россия имеет к историческому и культурному наследству Киевской Руси приблизительно такое же отношение, как к соответствующему наследству Римской Империи (Roma) имеет ее бывшая колония Румыния (Romania)..." ** ** Михайло Красуський

Переяславское княжество было пограничным, поэтому логичнее предположить, что под термином "украина" подразумевается территоряи южнее Трубежа, населенная православными и обрусевшими торками (огузами) и рускими (волынянами и полянами) пересеившимися за Трубеж из Киевского и Переясл. княжеств.во времена Хмельницкого украиной называлась та же территория, т.е. Полтавская,Черкасская и часть Черниговской,и Сумской обл.. В то время как земли руских княжеств продолжали называться Русью и в 17 веке, а в отношении галицко-волынских земель, то до 1918 года... которая разворачивалась по преимуществу на периферии той Руси и далеко за ее пределами (включая Дикое Поле, Заполярье, Урал, Сибирь и Дальний Восток). ...в состав Русской земли не входили Новгород Великий с относящимися к нему городами, княжества Полоцкое, Смоленское, Суздальское (Владимирское), Рязанское, Муромское, Галицкое,
Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IX-XII вв.) Учебное пособие для вузов.М.:Аспект Пресс,2001.

Валерий Алексеев в своей работе "Происхождение народов Восточной Европы"* провел измерения черепов представителей летописных славянских племен и сравнил их измерениями с размерами черепов современных этнических московитов,белоруссов и украинцев.Оказывается, что различия между черепами славян кривичей и вятичей, племен-предков этнических московитов, и размерами черепов современных московитов, очень выразительны или велики; меньшие различия между размерами черепов современных белорусов и племен их происхождения - дреговичей и радимичей.Никаких изменений за тысячу лет между размерами черепов населения современной Украины и племенами полян, сиверян и древлян, включая другие племена. Московский народ получил самую большую примесь монголоидной расы через асимиляцию угро-финов, которые пришли в Европу из Азии и частично впитали в собя европеидную примесь еще до прихода славян.

Балты получили монголоидную примесь еще раньше, когда в Европу, посля потепления и изменения климата, народы надвигались двумя волнами: с юга,через Балканы и Украину-европеиды, и северными лесами из Сибири - монголоиды. Московский народ отличается антропологическими признаками и культурой от украинского.
Два разных народа-две разные культуры. ****** В. Алексеев "Происхождение народов Восточной Европы"- М., 1967.

Так называемые русские (имя Русь украдено у украинцев Петром 1-м) объявили сами себя славянами, не следует, что они ими являются. Из-за того, что империя привила пр. жирикам синтетический язык, построенный на основе славянского староболгарского Ломоносовым и Сумароковым, московиты не перестали быть угрофиннами (перьмью, мокшей, муромой, эрзями, весью, чудью), а также монголами, татарами и прочими тюрками. До Петра №1 нынешняя РФ называлась МОСКОВИЯ и москва, уважаемая "Леля", с финского "мутная вода" , это "славянское" название Вам не о чем не говорит? Учите, читайте и понимайте историю,уважаемая "Леля".

О Мазепе, пара слов:"Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов.І.Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури. 

Петр №1, какое имел образование? Учился лодки строить в Голландии? Победа в полтавской битве  это трагедия для украинцев. Запрет на обучение на украинском языке, разграбление и подчинение Украины и многое др....

  Уважаемая "Леля", Татьяна Таирова-Яковлева, директор Центра по изучению истории Украины СПбГУ (Российская Ф-я) может прояснит Вам историю :  http://www.lenta.ru/conf/tairova/ , а если погуглить то можно и другие статьи этого уважаемого историка, также и Мазепе.

С Уважением к Вам Уважаемая "Леля" , Владимир

 

Спілка українських співвітчизників

Вітання закордонному українству

З нагоди Новорічних і Різдвяних свят

 

Дорогі українці!

Сердечно вітаю вас з Новим 2010 роком та Різдвом
Христовим!

Зичу вам піднесеного настрою і міцного здоровя, нових
життєвих перемого і професійних звершень.

Користуюся нагодою світлих зимових свят, передусім,
щоб щиро подякувати вам за солідарність з діяльністю української дипломатичної
служби, виявом якої стали численні приклади нашої успішної взаємодії у 2009
році.

Міністерство закордонних справ і надалі
потребуватиме тісного партнерства з українцями у всьому світі у справі
забезпечення інтересів та зміцнення позицій України на міжнародній арені. Зі
свого боку, зовнішньополітичне відомство продовжуватиме робити все для того, щоб
кожен з вас відчув справжню увагу та піклування з боку Батьківської землі.

Нехай ніч новорічна стане для вас початком успішного
2010 року, відкриє нові простори для реалізації добрих починань та здійснення
заповітних мрій.

Нехай Різдво Господнє дарує вам душевний затишок і
родинний добробут, сповнює оптимізмом та зміцнює у вірі, що день прийдешній
буде багатим на яскраві, радісні події.

 

З
повагою

і
побажанням веселих свят

Петро Порошенко

 

Спілка українських співвітчизників

Леля, не переживайте, это такой тип людей, который живет ненавистью и безсильной злобой к России, ненависть - их хобби. А обычные разнонациональные люди работают, растят детей, занимаются спортом, дружат и так далее и даже не знают о жизни соседних стран, а если и знают, то из телевизионных новостей. Кому-то поссорить наши страны нужно, вот и усираются отдельные элементы, создавая http://scepsis.ru/library/id_2239.html Очень жаль.

2cnn, А историю пишут люди. Как хотят.

Спілка українських співвітчизників

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ
      9 листопада в День української писемності та мови стартував Х Міжнародний  конкурс  з  української  мови  імені  Петра  Яцика, який  проводиться згідно  з  Указом  Президента  України  від  09.11.2007  № 1078  "Про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика".
      Повідомляємо, що конкурсні завдання для дітей української діаспори будуть розміщені   з  21 грудня 2009 року до 30 січня 2010 року  на сайтах Міністерства освіти і науки України http://www.mon.gov.ua/ та Ліги українських меценатів, а також будуть передані представництвам України за кордоном.
      Бажаючим взяти участь у конкурсі прохання звертатися в спілку Єдність evgeny.goreshnik@gmail.com або в Посольство України в Республіці Словенія.
 

 

 

День Соборності України

День Соборності України

    22 січня в Україні відзначається 91-а річниця проголошення Акта злуки Української Народної та Західно-української Народної Республік.    
      22-го січня 1919 року на Софійському майдані Києва у присутності керівництва УНР, представницької депутації ЗУНР, делегатів Трудового конгресу, духовенства, військової старшини було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Ця дата вкарбувалася в історію України національним святом - Днем Соборності.
    Українська соборницька концепція базується на міцних історичних, правових і теоретичних засадах. Ідея всеукраїнської єдності, соборності України ніколи не полишала український народ, її витоки беруть початок з періоду Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
    Ідея єдності нашої держави здійснилася лише на початку двадцятого століття. 22 січня 1918 року Центральна Рада, Уряд якої очолював Володимир Винниченко, проголосила четвертий Універсал, за яким „Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Восени 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, утворилась Західноукраїнська Народна Республіка з центром у Львові. Це давало можливість здійснити подальший крок – об’єднати всі українські землі під національним прапором.
    Вже 1 грудня 1918 року члени Ради державних секретарів ЗУНР у Фастові уклали передвступний договір з Директорією УНР. 3 січня 1919 року Національна Рада УНР схвалила закон про об’єднання ЗУНР з Українською Наддніпрянською Українською Народною Республікою в єдину Народну Республіку. Проголошення злуки були призначено на 22 січня 1919 року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України. Цей день було проголошено всенародним і державним святом.
    Таким чином, урочистим підписанням Акту Злуки УНР та ЗУНР уперше в новітній історії було зроблено серйозний крок до об’єднання більшості етнічних українських земель у єдине державне утворення.    
      Остаточна ратифікація Акту Злуки планувалася на засіданні Установчих зборів (українського парламенту), які так і не були скликані. На той час УНР припинила своє існування. Вже через два тижні після проголошення Акту Злуки Уряд України змушений був залишити Київ, а трохи пізніше і територію України. Потенціал, закладений в документі, так і не був до кінця реалізований. Цьому перешкодив ряд обставин, як внутрішніх, так і зовнішніх. ЗУНР впала під натиском польських військ, а територію УНР захопили більшовицькі війська.
    Українська держава, що існувала з 1917 по 1919 роки, була втіленням української національної ідеї.
    Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став сильним виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.
    Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним незаперечним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.
    Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання. Об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси.
    Об’єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичній пам’яті українського народу.  Акт Злуки 22 січня 1919 року - подія великого історичного значення. Навіть залишившись тоді нереалізованим, ідеал соборності українських земель упродовж багатьох десятиліть виступав визначальним чинником національної консолідації, територіального й духовного єднання, спадкоємності історичної державницької традиції. Цілісність етнічної території стала фундаментальною підвалиною відродження сучасної незалежної, соборної України.

    Щороку 22 січня ми відзначаємо День Соборності, який є нагадуванням про те, що сила нашої держави – в єдності. Лише спільними зусиллями ми можемо збудувати духовно й економічно багату країну.

Посольство України
в Республіці Словенія
 

Спілка українських співвітчизників

 

30 березня 2010 року, напередодні Великодня, Посольство України в Республіці Словенія та Спілка українських співвітчизників „Єдність” провели акцію „Розмалюй писанку”. В приміщенні Посольства вже вдруге зібралися представники української громади Словенії, які продемонстрували свої уміння оздоблення традиційної української пасхальної прикраси.

 

Спілка українських співвітчизників

Привет всем. А если я уже прошел нострификацию. доучиваюсь в киеве в универе. дальше чего делать? как и куда обращаться и писать.прошел нострификацию в одном универе, а хочу учиться в брно в технологическом. узнать бы дальнейший порядок действий,а то если через фирму - дороговато.

Малюємо писанки !

 

Дорогі друзі!

Напередодні Великодня Посольство України в республіці Словенія та спілка українських співвітчизників „Єдність” запрошують всіх бажаючих разом малювати писанки. 

Зустрічаємося 20 квітня, о 13 годині, біля Посольства України (Teslova 23, Ljubljana). 

Все засоби та знаряддя праці просимо принести з собою. 

До зустрічі!

 

Спілка українських співвітчизників

Посольство України в Республіці Словенія та Спілка українських співвітчизників „Єдність” провели напередодні Великодня акцію „Розмалюй писанку”.

 

Спілка українських співвітчизників

 

Світовий Конгрес Українців. Як українцю порoзумітися з українцем?!

Україна для всіх одна, чи то для українців, росіян, узбеків, поляків, вірмен, американців, афганців, нігерійців що мешкають на території України, вважають і люблять її як свою країну, що зростила їх, дала заробіток та захист, чи то для діаспорців, які мешкаючи на чужині пам’ятають і про Неньку-Батьківщину, хай то й нерідну й далеку, але таку зрозумілу та милу серцю!

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

(Василь Симоненко)

Власне так, Україна об’єднує навколо себе мільйони людей: десь 46 мільйонів в Україні та до 20 мільйонів, більшість яких народжені й мешкають за межами України, – у різних діаспорах. Чим же насправді є закордонне українство для України та наскільки діаспора об’єднує українців?

Дійсно, не важливо, де особа мешкає, резидентом якої країни світу вона є, головне – ким вона себе розуміє, до якої країни себе відносить та за яку землю рідну в неї болить душа!

Питання закордонної діаспори дуже складне, оскільки ми говоримо про людей, які живуть в різних країнах, ситуація в яких безперечно впливає на світогляд людини та сприйняття ситуації в країні, яку вони вважають все ж таки за етнічну Батьківщину.

Світовий Конгрес Українців. Як українцю  поразумітися з українцем?!
 

Говорячи про закордонне українство обов’язково слід зазначити, що крім єдиної Української Ідеї його об’єднує та згуртовує Світовий Конгрес Українців. Саме про нього слід сказати декілька слів у контексті відносин, що склалися між діаспорним українством та офіційною владою України, обраною в результаті чесних, демократичних та прозорих виборів.

СКУ є найвищою координаційною громадською надбудовою усіх організованих українців, які опинилися або народилися у діаспорі. Саме так себе декларує сам Конгрес, називаючись органом, який дбає про інтереси українства за кордоном, репрезентує українців діаспори, зберігає українську національну ідентичність, духовність, мову, культуру та інші надбання українців поза межами України, координує діяльність українських організацій-членів СКУ згідно з напрямами діяльності визначеними Конгресами, мобілізує громадську думку співгромадян в країнах поселення українців, для посилення прихильного ставлення до України та її державної, духовної та економічної розбудови, охороняє права українців, незалежно від місця їхнього проживання, згідно з Універсальною Декларацією Прав Людини.

Під своєю егідою СКУ згуртовує вихідців з України в усьому світі, людей, які попре за все вважають себе українцями та на чужині намагаються зберегти в собі частку етнічної Батьківщини. Калинові осередки діють у 32-ох країнах світу, у Канаді та Росії, Аргентині та Сербії, Греції та Узбекистані. Та саме СКУ бере на себе координаційні функції з об’єднання діяльності громад.

Світовий Конгрес Українців. Як українцю  поразумітися з українцем?!
 

Функціонери, члени та волонтери приймають активну участь у приверненні уваги до проблематики української нації та культури як безпосередньо в Україні, так і за її  межами. Вони мають чітку позицію про єдину державну українську мову, євроінтеграцію, українську освіту, доносять її до української влади, політичного й міжнародного істеблішменту в світі.

Світовий Конгрес Українців дійсно є такою організацією, яка за будь-яких умов намагається декларувати високі цілі та виступати на захист прав українців. Ні в якому разі неможна замовчувати намагання розширювати ділове партнерство між СКУ і Україною, яке у минулому році було втілено у підписання трьох меморандумів співпраці з демократичними владними структурами України. Неможна  не  згадати іучасть СКУ в парламентських слуханнях на тему зарубіжного українства. У своїй повсякденній діяльності СКУ зміцнює зв’язки зі своїми складовими організаціями по всьому світу та налагоджує контакти з іншими українськими громадами, приділяє увагу розбудові діяльності молодіжних організацій та бачить перспективу в захисті людських і громадянських прав українців.

Світовий Конгрес Українців. Як українцю  поразумітися з українцем?!
 

Це – з одного боку. Але, як кожна медаль має дві сторони, так і в СКУ не все так добре, як декларується. Насправді, його лідери ніяк не можуть знайти загальної мови з нинішньої українською владою. Не відомо, чи то “чорна кішка їм дорогу перетнула”, чи то існують особисті конфронтації між українським істеблішментом та Конгресовим бомондом, але факт залишається фактом, що “теплі” відносини Світовий Конгрес Українців мав лише з “помаранчевими любими друзями”! Саме діаспора найпершою привітала у 2005 році президента Ющенка через любого друга” Романа Зварича з обранням на Президентство. І чому ж тепер Діаспора Євгена Чолія так критикує нинішній уряд? Насправді, Світовий Конгрес Українців являє собою неурядову організацію, яка існує на донорські та спонсорські надходження. І чи не висловлює він, таким чином, волю донорів?

Не шукав я до тебе

Ні стежки, ні броду.

Бо від тебе узбіччям

Ніколи не брів —

Я для тебе горів,

Український народе,

Тільки, мабуть,

Не дуже яскраво горів.

Іноді з боку СКУ навіть лунають думки про неможливість співпраці діаспори з адміністрацією Януковича-Азарова, політика якої за твердженнями деяких делегатів, зокрема попереднього президента СКУ Аскольда Лозинського, формується у Москві. І такі вислови лунають тоді, коли Президент Янукович заявляє: “Я дійсно бажаю зустрітися з керівництвом Світового Конґресу Українців. Вважаю, що це – провідне об’єднання всіх громадських організацій української діаспори”.

Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха

Знесла, що квилить лихо те

В її кождіській пісні стиха.

Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!

Подекуди здається, що певні лідери СКУ навмисно виражають протест, намагаючись своїми діями роздратувати офіційний Київ, висловлюючи підтримку Бохдану Данилишину, проти якого заведено кримінальну справу про розкрадання державного майна в особливо крупних розмірах, звертаючись до Європейських інституцій та міжнародної спільноти з проханнями здійснити тиск на українську владу задля забезпечення повної поваги до основних демократичних цінностей.

Але чи є позиція СКУ думкою всього українства за кордоном?! Невже ж не має більш вічних цінностей та тем? Ви ж українці, миролюбна нація, так йде ще з часів Великого Князя Ярослава Мудрого та Бохдана Хмельницького. Не створюйте провокацій, не піддавайтеся чужій волі, не дестабілізуйте й так уразливій parity rate та status quo.

Де ж Ви були, шановне панство, під час політичних репресій 2005-2006 років, коли під час помаранчевого зачищення на місцевих рівнях люди звільнялися лише з-за того, що вони мають інші, не любі друзі погляди. Чи може Ви теж є прихильниками подвійних стандартів?!

Чому ж прозахідно налаштований СКУ не може прислухатися до слів Валерія Семененка, співголови Об’єднання Українців Росії, який на Зборах Світового Конгресу Українців в Перемишлі зазначив: “По-перше, нинішня українська влада є результатом вибору громадян України, і треба прийняти їх вибір. Це стало можливим внаслідок незрілого безвідповідального правління національно-демократичних сил протягом п’яти років. У великій мірі, а, можливо, вирішальній, відповідальність за нинішній стан в Україні несе Президент Віктор Ющенко. По-друге, треба розрізняти питання, що стосуються внутрішніх справ України, і питання, що стосуються співпраці з українською діаспорою. Так, наприклад, дуже прикро, що під безпеку, стабільність, суверенітет України закладена міна у вигляді російського Чорноморського флоту, але треба зрозуміти, що це є внутрішньою справою України. Взаємини СКУ з українською владою мають бути конструктивними, позбавленими дріб’язковості, мають будуватися на відкритих і партнерських засадах.

А може СКУ має все ж таки всі підстави, щоб мати конфронтацію з офіційним Києвом? Може Конгрес українців дійсно вщерть обурений бездіяльністю та невиконанням обіцянок українських органів влади? Давайте запитаємо себе, чому не виконуються обіцянки, що дав Президент Янукович задля зміцнення українства в усьому світі, задля захисту культурних цінностей та надбань українського народу! Для порівняння слід навести той факт, що в Канаді та США на підтримку національної свідомості та діаспори виділяються мільярди доларів, Середньоазійські країни всіляко підтримують та заохочують своїх співвітчизників за кордоном, маючи надпотужні програми розвитку громад. Чому ж, постає питання, що на 2011 рік український уряд спромігся виділити лише 2 000 000 гривнів?! Чи це є платня за українство?

 

Неможна не відзначити, що сьогодні для того, щоб не допустити розколу українського суспільства Світовий Конгрес Українців не ставить на перший план питання про Степана Бандеру. СКУ відзначає, що питання суду над Іваном Дем’янюком не є принциповим питанням для СКУ (хоча Комісія Людських та Громадянських Прав писала уряду Німеччини у цій справі, зазначаючи подвійні стандарти правосуддя і порушення презумпції невиновності). Головним принциповим завданням для СКУ є та має бути у майбутньому протидія наступу на демократичні завоювання, на свободу слова в Україні. При найменшій загрозі в цій сфері має бути якнайбільший розголос серед українців світу, міжнародної спільноти, державних і громадських структур різних країн.

Підсумовуючи, можна відзначити, що СКУ залишається провідною діаспорною організацією у світі, зберігаючи кращі демократичні традиції всіх попередніх хвиль української еміграції, а також демократичні традиції Заходу.

Але вельмошановне Панство! Ми всі ж робимо єдину справу на користь нашій ненці Україні! Чи не зараз - саме час для єднення та діалогу з офіційним Києвом? Слід забути про амбіції та іноземних "панів", бо ми маємо власну думку та повинні обєднатися задля єдиної "української ідеї"!

Нехай же Всесвітній форум українців, який відбудеться 21-23 серпня цього року, стане відправним пунктом конструктивного діалогу Києва та світового українства!

Світовий Конгрес Українців. Як українцю  поразумітися з українцем?!
 

Слава Україні!

 

Спілка українських співвітчизників

 

Звернення до закордонного українства

Звернення
до закордонного українства
напередодні річних загальних зборів СКУ
та V Всесвітнього форуму українців.

Шановне панство!
Шановне українство!
Шановні брати і сестри!

Маючи можливість говорити не можна мовчати – ми скажемо, бо не дивлячись на місце проживання та місце народження, всі ми лишаємося українцями за походженням, а отже душа наша – українська. Ми з молоком матері увібрали в себе смак житнього хлібу, цвіт калини, колискову пісню: Найвищі гори – то Карпати, найширші луки – полонини, і скільки буду жити, брате, нам українська пісня лине…
Давайте запитаємо один одного: «Що ж коїться навколо»? Нам боляче, аж серце жме, бо на рідній землі негаразди. То чи можемо ми допомогти, чи можемо зарадити? Мабуть, що так. Скоріш за все – так!
Звинувачувати когось легко, бо ми не на його місці. На превеликий жаль, ми звикли шукати причини нашого роз’єднання деінде, але тільки не в самих собі. І якщо, на нашу думку, проблеми, що спіткали Україну не вирішити лише з урядом, то почнімо вести діалог з народом!
Наразі Україна лише постає з попелу, встає з колін та намагається розправити плечі. 20 років для суверенної держави – це занадто мало. Але за ці роки народ зробив вже дуже кропітку роботу. Сьогодні Україна має європейське обличчя, її знають у світі, вона має свої досягнення в різних сферах, і нам не соромно казати: так, ми українці.
Патріотичні почуття сповнюють душу, особливо якщо пригадати скільки ця Земля страждала, скільки виніс цей народ. А українці – справжній народ, з великою культурною та історичною спадщиною, яку має навіть не кожна європейська держава. Всю свою історію наша ненька боролося за незалежність, починаючи з часів Київської Русі, пережила не одну війну, Голодомор, та не скорилася.
Світове суспільство сьогодні намагається вирішити історичне питання – що являв собою Голодомор: чи було це явище геноцидом українського народу, чи все ж таки звірячим проявом тоталітарного режиму? А чи ми всі спитали в самих українців, що це значить для них. Коли з п’ятьох дітей в хаті залишалося одне, коли сини вбивали своїх батьків, аби лише прогодувати своїх дітей, цілі села та хутори спустошувалися… То що ж це! Це трагедія народу! Нашого народу. І ми ніколи не залишимося байдужими до українського сьогодення.
Нам необхідно єднатися, необхідно вести плідний діалог, намагатися йти одне одному на поступки. Полишимо політику політикам. Не будемо занурюватись у політичні ігри, які нічого позитивного для української діаспори та України не додадуть. Українська нація вже втомилася від постійних політичних акцій та критики опонентів. Лише українська нація разом з об’єднаним закордонним українством зможуть змінити ситуацію в Україні, сформувати дієві державні інституції, виходячи з власного усвідомлення своєї національно-культурної ідентичності, ментальної та духовної спорідненості.
Саме тому нам необхідно фундаментально переглянути взаємодію з Україною – максимально наблизитись до звичайного українця, налагодити співпрацю на рівні чисельних громадських товариств, спілок, асоціацій. Якщо у нас це вийде, то ми матимемо неперевершений успіх.

Хай цвіте та процвітає рідна ненька Україна
Соловей співа за гаєм свою пісню солов’їну
Десь над хатою калина своїм листям ледь шепоче
Колискова калинова десь по під віконням лине

Аскольд Лозинський,
екс-президент Світового конгресу українців (СКУ)

новое

Звернення до закордонного українства

Після заяви нинішньої влади про те, що Голодомор 1932-33 рр. не можна вважати  фактом геноциду викликав свого часу обурення  Світового конгресу українців. Йшла мова про «зневагу до мільйонів невинних жертв геноциду українського народу». Тоді ж, у березні, 2010 Світовий конгрес закликав Віктора Януковича повернути на сайт глави держави розділ про Голодомор. Але ж потрібно також нагадати, що нещодавно, у липні цього року, уряд України виділив чотири мільйони гривень на пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років у Вашингтоні. Слід пам'ятати не лише негативні вчинки, а й добрі справи. Не можна все оцінювати категоріями чорне-біле.

 

Спілка українських співвітчизників

Українi - 20 !

 

Спілка українських співвітчизників

 

Подаруймо мову свою дітям!

 

Хвилюється зацілований сонцем лан,

Спадають з клена роси-сльози…

Рідна мова – то мій талісман,

Той, що береже мене в дорозі.

 

  Шановні співвітчизники! Дозвольте звернутися до ваших сердець з питанням, нагальність якого давно вже визріла. Знано є, що наша громада в Словенії чимала. Одні тут не так давно, інші вже роки і навіть цілі десятиліття. Вже нащадки наші підростають із бездоганним знанням словенської. І це – чудово. Бо скількома мовами володіємо - стільки раз ми люди.

 

  А що ж українська? Ота, найрідніша? Чи зуміли її зберегти? А для позитивної відповіді на це питання запрошую наших дорогих татусів і мам до запису діточок в недільну школу, відкриття якої при умові запису достатньої кількості дітей планується в недалекому майбутньому.

 

  Заявки на запис прошу надсилати на електронну адресу olga.moroz@2.net, або ж за телефоном 051335096

 

  Наш найбільший духовний скарб – рідна мова – в наших руках. Подаруймо його дітям! 

 

 

 

  З повагою, Ольга Мороз /дипломований філолог, викладач української мови та літератури/.

Спілка українських співвітчизників

Шановні друзі!

 

Запрошуємо вас прийняти участь в передноворічній майстерні, що вже стала нашою доброю традицією. Разом ми навчимось виготовляти новорічні ялинкові прикраси з різноманітних матеріалів та в різних техніках. З радістю підтримаємо нові ідеї, якими ви захочете поділитись з нами!

Майстерня проходитиме 14.12 о 15.00 годині в приміщенні Російського центру науки та культури за адресою: Ciril-Metodov trg 1, Ljubljana

 

Будемо раді зустрічі з старими та новими друзями!

Спілка українських співвітчизників

 

Ось і відбулась наша передноворічна художня майстерня. В першу чергу велике спасибі за це керівнику української секції «Єдність» Тетяні Смирновській та художньому керівнику – Ользі Мороз, а також гостелюбним хазяїнам Російського центру культури та науки, що приязно прийняли нас під своєю стріхою. Звичайно, не менша заслуга в чудовій творчій та дружній атмосфері належить вам, наші дорогі учасники та учасниці, що відгукнулись на запрошення. З радістю і гордістю констатуємо той факт, що в результаті наша майстерня поєднала собою представників різних країн: Росії, Білорусі, Словенії,  Чорногорії та, звичайно ж, України. Навіть склалося своєрідне змагання, результатом якого стало два стенди з імпровізованими ялинками, які ми прикрасили своїми роботами.

 

www.ruslo.org/gallery/2011-14-dekabrya-delaem-igrushki-na-elku-vmeste

Купить цветы в ростове на дону подробнее.